У селищі Десна Чернігівської області коштом міжнародних партнерів побудують велике сучасне укриття в будівлі ліцею. Воно має вміщати всіх учнів та працівників закладу, а також дітей з Деснянського дитсадка. Чернігівщина активно співпрацює із закордонними партнерами, що підтримують програми відбудови в області.
Про це та більше в етері Громадського радіо розповіла Жанна Шерстюк, заступниця голови Чернігівської ОДА.
«Міністерство освіти, комунікуючи з Центральним агентством з управління проєктами Республіки Литва, звернулися до нас з проханням надати на вибір декілька локацій в області для можливої реалізації проєкту побудови укриття. Ми запропонували п’ять навчальних закладів з різних територіальних громад. При Міністерстві освіти створили робочу групу, яка відвідала ці заклади і зупинилася на Деснянському ліцеї Деснянської селищної ради», — розповідає Шерстюк.
За її словами, хоча ліцей і має укриття, воно неспроможне вмістити всіх учнів, учениць та працівників, а отже не дозволяє вийти на очне навчання.
«Наразі там навчається 656 людей, є 122 працівники закладу, які протягом повітряної тривоги мають перебувати в безпечному місці. Також у Десні є дитячий садочок без укриття. Тому прийняли рішення будувати нове укриття з протирадіаційними властивостями на 1000 місць, щоб вмістити весь контингент ліцею та дитсадка», — пояснює заступниця голови Чернігівської ОДА.
Вона стверджує, що школи Чернігівщини на сьогодні забезпечені укриттями на 95%. Без них наразі залишаються 22 заклади.
«Цього року, завдяки субвенції з державного бюджету, яка розподілена на Чернігівщину обсягом 150 млн грн, планується збудувати мінімум вісім укриттів за новими вимогами із забезпеченням доступності, інклюзії та відповідно до норм цивільного захисту», — каже Шерстюк.
Допомога Литви — не єдина закордонна підтримка процесів відновлення Чернігівщини. Зокрема, французька ініціатива Expertise France уклала меморандум на співпрацю у відбудові з бюджетом понад 5 млн доларів.
«Зараз триває процедура закупівлі для відновлення поліклінічного відділення Центральної районної лікарні, яка була пошкоджена російськими атаками в 2022 році й повторно постраждала 17 квітня. Скоро перейдемо до реалізації цього проєкту відбудови», — розповідає заступниця голови Чернігівської ОДА.
З англійською рівня A1 ви здатні запитати про погоду чи напрямок, з рівнем A2 — розказати про себе та підтримати повсякденну розмову, а з B1 — поговорити на цікаві теми та розповісти історії з життя. А що якщо можливо прямо зараз отримати вивчення двох рівнів у подарунок і з нуля дійти до солідного B2, який дозволяє невимушено спілкуватись англійською?
Саме таку акцію запустила школа англійської SPEAK UP, яка має 100 шкіл в 11 країнах світу і навчила понад 500 000 студентів. Акція 1+1=4 — це можливість купити два рівні навчання та отримати ще два безкоштовно.
Школа SPEAK UP прагне зробити вивчення іноземної мови доступним для всіх, адже англійська нині — база, ґрунт, фундамент, як кажуть підлітки. Комусь із нас потрібен гарний speaking для бізнесу, комусь треба адаптуватись до англомовного середовища за кордоном чи скласти іспити зі знання мови, а хтось хоче поширювати контент у блозі не тільки українською, а й англійською.
SPEAK UP пропонує цікаві курси з професійними викладачами для тих, хто хоче прокачати свій рівень за оптимальний час і заощадити кошти. Школа має різні курси та формати навчання для дітей і дорослих, тому ви можете підібрати програму і підлаштувати графік занять під себе.
Наприклад, школа вивчення англійської мови має розмовний курс, який покращує практичні навички спілкування у невеликій компанії інших учнів та професійного вчителя. Основний акцент занять на сприйнятті на слух та розширенні словникового запасу.
Для спеціалістів є профільні курси: для IT, медиків, юристів, а також курс для бізнесу та туризму. Крім того, школа має структуровану програму для підготовки до ЗНО або іспитів TOEFL/IELTS із документальною гарантією результату.
Тривалість курсу залежить від програми, яку ви обрали, та від рівня, якого хочете досягти — зазвичай один рівень можна опанувати за 3 місяці. Якщо ж вам дозволяє час, ви можете підвищити інтенсивність занять і пройти рівень швидше.
Акція ! 1+1=4 вигідна всім: якщо ви початківець, що робить перші кроки у вивченні англійської, або ж вже маєте певний рівень і бажаєте його покращити на спеціалізованих курсах.
Під час навчання ви матимете доступ до класів і мультимедійних матеріалів в будь-який час і в будь-якому місці. Усе, що потрібно, — це телефон чи ноутбук і доступ в Інтернет.
SPEAK UP має гнучкий розклад занять і багато навчальних груп, тому ви можете почати вивчення англійської хоч сьогодні. На офлайн-уроки дістатись легко, адже всі київські школи знаходяться у 5 хвилинах від метро.
Якщо ви сумніваєтесь, які саме курси вам потрібні, спеціалісти школи допоможуть підібрати індивідуальний курс на підставі 10-хвилинного кваліфікаційного тесту на сайті школи.
Щоб дізнатись більше про вивчення англійської та знайти корисні лайфгаки — зазирніть у блог SPEAK UP.
Як повідомив 23 квітня міністр освіти та науки України Оксен Лісовий, депутати Верховної Ради другому читанні підтримали законопроєкт № 10177 про індивідуальні освітні траєкторії та вдосконалення освітнього процесу у вищій освіті.
Зокрема законопроєкт передбачає можливість для студентів-контрактників самостійно обирати темп навчання. Також в документі йдеться про упровадження міждисциплінарних освітніх програм, що має створити умови для зміни спеціальності після року чи півтора після вступу.
Детальніше говоримо про це з першим проректором Київської школи економіки, ексзаступником міністра освіти та науки України Єгором Стадним.
Недоліки нового законопроєкту щодо вищої освіти
Єгор Стадний: Те, що прописано в ухваленому законопроєкті, ми вже робили давно. Тепер держава вирішила врегулювати це. Нині ми затримали подих і в трохи стресовому очікуванні знаходимося: що від нас вимагатимуть? Бо закон відрізняється від того, що ми бачимо в анонсах, релізах, на сайті МОН тощо.
Єлизавета Цареградська: Що вас найбільше бентежить в цій ситуації?
Єгор Стадний: Цей закон не є новаторським. І вибір дисциплін, і зміна програм, і визнання результатів навчання в інших університетах чи на курсах вже існували до цього. Наприклад, в Київській школі економіки ми це все маємо не перший рік. Закон же вирішив, що це треба запровадити на державному рівні. Ми це запроваджували, користуючись нашою автономністю. Але після того, як парламент проголосував закон, у нас автономності стало менше.
Тепер ми, затамувавши подих, очікуємо, що ж тепер нам будуть вказувати. Наприклад, результати академічної мобільності ми визнавали й до цього. Тепер визнавати треба так, як скаже МОН.
У новинах я читав, що тепер студенти зможуть вчитися за індивідуальною освітньою траєкторією, зокрема, збільшуючи чи зменшуючи період свого навчання. Ми й до цього це робили. Але мало хто читає до кінця законопроєкт. Там в прикінцевих положеннях написано, що збільшення строку навчання за денною та дуальною формами здобуття вищої освіти допускається лише з дня скасування воєнного стану. Про це забувають написати у всіх релізах та новинах про цей закон.
Інфографіка: Telegram / FEDOROVСкриншот Громадського радіо з документа законопроєкту №10177
Ми збільшували строки навчання студенткам, бо ми не жартуємо з питаннями щодо військовозобов’язаних. Але студентки не військовозобов’язані, і у них бувають ситуації збільшення терміну навчання. Зараз же це не можна робити. Тож, де тут та індивідуалізована освітня траєкторія, про яку написано на сайті Міністерства освіти?
Міждисциплінарні спеціальності, перехід між програмами раніше теж не були заборонені. Це воля університету: хтось це дозволяє, бачить в цьому потребу, а хтось не дозволяє.
Інфографіка: Telegram / FEDOROV
Ми починали за одне, а закінчили геть за інше. І де обіцяна дерегуляція? Ми раніше наголошували на тому, що очікуємо дерегуляції, часи вимагають цього просто зараз, тому що війна. Ми маємо реагувати на виклики оперативно.
Ми б не мали ходити в міністерство і дивитися, який там порядок підписання угоди про подвійний диплом з якимось шанованим американським університетом. Достатньо того, що ми один з одним порозумілися, український та американський університети визнали одне одного за достойних партнерів і готові спільно працювати. Але ні, нам таки треба піти й подивитися, як міністерство сказало підписати договір.
Читайте також: Чому сексизм досі є в українських закладах вищої освіти
Про регуляцію університетів державою
Єгор Стадний: Фактично в проголосованому законі або врегулювали те, що вже є, або, як з подовженням терміну навчання, заборонили наявне. На сайті МОН написано, що студенти зможуть самостійно визначати тривалість навчання в університеті. Але фактично ж не зможуть, згідно з прикінцевими положеннями цього закону. Війна ж завтра не закінчиться.
Хоч держава нібито виступає за дерегуляцію та автономію університетів, але тепер стандарти вищої освіти повинні мати опис предметної області, який містить: інформацію про об’єкт вивчення та/або діяльності; теоретичний зміст; методи, методики та технології, необхідні для практичного використання тощо.
Ми вражені, що це нам тепер спустять це згори. Я зараз піду до професорів й ми будемо сидіти разом й думати, що там за інструменти, методики, технології, необхідні для практичного використання.
Має бути за щастя, що ми як університет без допомоги держави налагоджуємо навчання офлайн. Даруйте, але хай держава хоч не заважає. Я вже не прошу про допомогу — впораємося. Хай до нас приходять навчатися, може, в міністерстві щось зрозуміють.
Загалом зараз стоїть в ряд купа таких рішень, як і з цим законом. Наприклад, заборона студентам приватних університетів їхати на програму обміну. Це трохи смішно, бо, до прикладу, Український католицький університет, Київська школа економіки — це університети, які мають вступників з найвищими балами в цій країні. І ми опинилися за бортом. Я не дуже можу збагнути цієї логіки. Контрактники з балами, нижче плінтуса, з державних університетів можуть їхати на програми академічної мобільності, а найталановитіші в цій країні — не можуть.
Єгор Стадний: В університетах треба дерегулювати всі регламенти щодо академічної мобільності. Треба дерегулювати всі регламенти щодо набору викладачів.
Вибачте, але ми не Швейцарія. У нас немає по 40 кандидатів на кожну посаду. Конкурси в університетах роблять одиниці. Ми у Київській школі економіки, наприклад, робимо пробні заняття для всіх викладачів, які хочуть у нас викладати. Потім їх оцінюють на цьому пробному занятті.
Але коли до нас їде випускник Оксфорда, людина з Нью-Йоркського чи Чиказького університету, то це за щастя має бути. Але ні, нам, за правилами, треба організувати конкурс, зібрати папери, печатки. Це трохи смішно. Ми очікували, що це все буде зникати.
Лунають лозунги про те, що треба дати можливість університетам розвиватися. Так дайте цю можливість. Ми розуміємо, що грошей немає у держави, але ми не дуже й просимо. Хоча б не заважайте.
А якщо йдеться про те, що є купа університетів, які тільки удають із себе університети, то відповідальність за це має бути не на тих університетах, які дають собі раду з розвитком і є справді шанованими на міжнародній арені.
До прикладу, в академічну раду Київської школи економіки нещодавно увійшла пані Марина В’язовська. Вона єдина в Україні отримала медаль Філдса, що фактично є Нобелівкою у сфері математики. Також до ради увійшов Сергій Плохій. Роджер Маєрсон, нобелівський лауреат з економіки, є головою цієї ради. Напевно ж вони можуть виконати свою функцію і забезпечити якість в Київській школі економіки. Але ні — треба, щоб нам міністерство порадило і сказало, як краще жити. Це все засмучує.
Більше про новоухвалений законопроєкт щодо вищої освіти
Згідно з ухваленим законопроєктом щодо вищої освіти, упровадження міждисциплінарних освітніх програм має створити умови для зміни спеціальності після року чи півтора після вступу. Таким чином абітурієнт може обрати міждисциплінарну програму в межах однієї чи декількох галузей знань, а згодом остаточно визначитися зі спеціальністю або продовжити здобувати міждисциплінарну освіту.
Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров пояснив, що студент, який не визначився з конкретною спеціальністю, зможе вступити на міждисциплінарну програму, наприклад, «Соціальні науки». У її межах є кілька спеціальностей: соціологія, соціальна робота та політологія. Після року-півтора студент сам обиратиме вже конкретну спеціальність і продовжить вивчати саме її.
Також планують посилити автономію університетів. Заклади вищої освіти матимуть змогу самостійно вирішувати, як навчати студентів нерегульованих спеціальностей, аби вони досягли встановлених стандартом компетентностей, пише «УП. Життя».
Для регульованих спеціальностей, як-от право, медицина чи правоохоронна діяльність, детально визначать вимоги до компетентностей і результатів навчання. Для цих сфер передбачені державні кваліфікаційні іспити.
Оксен Лісовий заявив, що стандарти вищої освіти, оновлення яких очікують впродовж найближчих місяців, будуть включати більше вибірковості. Такий крок, за словами міністра, має збільшити конкуренцію в університетах, як наслідок, надати можливості для викладачів, що пропонують інноваційні курси, а також вищу якість освіти для студентів.
Ірина Тихомирова: Аналогів таких програм є небагато. Зараз запустили магістерську програму в Національному університеті ім. Тараса Шевченка, яка спеціалізується саме на роботі державної служби на деокупованих територіях. Наша програма — не дипломна. Вона коротша – триває 6 місяців. Орієнтована на дорослих людей, які мають вищу освіту та практичний досвід, а також хотіли б отримати спеціальні знання щодо роботи на деокупованих територіях.
Ще одне надзавдання цієї програми — формування спільноти. Під час навчання треба буде виконувати проєкти. Ми б хотіли, щоб формувалися проєктні команди, люди знали одне одного.
Програму розробляли разом з Представництвом президента України в АР Крим, яку очолює Таміла Ташева. Ця інституція була ініціатором програми, ми разом створювали її зміст, а фінансується вона USAID.
Про кількість охочих
Ірина Тихомирова: На «пілотний» проєкт ми набрали 100 людей. Конкурс був приблизно один до двох. Одне із завдань цієї програми — подивитись, як навчальну програму реалізують. Наступна буде більш досконалою, якісь курси можуть змінити. Почалось навчання 12 квітня і триватиме до вересня.
На програму ми запрошували не тільки тих, хто зараз працює на державній службі, а й людей з бізнесу та громадського сектору, які бачать себе на роботі на деокупованих територіях. Можливо, вони працюватимуть на держслужбі, відроджуватимуть освіту, працюватимуть у школах, садках, бібліотеках.
Це люди, які будуть готові відроджувати не тільки економічну, політичну та суспільну складові, а в цілому життя на деокупованих територіях.
Ірина Тихомирова: Кандидатам на навчання потрібно було написати мотиваційний лист, в якому розповісти про свої очікування та цілі. Можна було розказати про те, як вони втілюватимуть програму в майбутньому, про свою роботу, про готовність до змін тощо. Ми не обмежували нікого в мотиваційних листах. Далі оцінювали листи кандидатів, перевіряли їхні документи, кращих запросили на співбесіди.
На співбесіді були чиновники з Представництва президента України в АР Крим та представники академічної спільноти. Кандидатів запитували про пріоритетні проєкти, готовність переїжджати, досвід роботи тощо. Це була відверта розмова. Кожен член комісії мав оцінити людину за певними критеріями. Ніхто з членів комісії не бачив, що ставить інший.
Далі створили рейтинговий список, за яким запросили студентів на навчання. Воно відбувається онлайн, що дозволяє працювати й навчатися одночасно.
Ірина Тихомирова: 80% відсотків серед тих, хто подав документи на навчання, мали статус внутрішньо переміщеної особи. Люди готові та хотіли б повернутися додому. ВПО, учасникам бойових дій, представникам корінних народів Криму надавали додаткові бали в рейтинговому списку.
Були такі розповіді, коли майже вся комісія плакала. Подавались люди на співбесіду, які втрачали домівку двічі — у 2014 році та у 2022 році. Були дружини та мами військовослужбовців, які працюють на держслужбі чи в освіті. На навчання подавались волонтери із заходу країни, які багато їздять на схід, люди з досвідом життя в окупації. Група дуже мотивована, але непроста.
Всі студенти мають зараз роботу. Вони потраплять до кадрового резерву, який створюється нашою державою для роботи на деокупованих територіях. За необхідності до них звертатимуться. Надзвичайно важливо, що буде створюватися саме спільнота для подальшої роботи. Можливо, їхні проєкти зможуть втілюватись в життя значно раніше.
Про перевірку
Ірина Тихомирова: Кандидати проходили перевірку на зв’язки з колаборантами, представниками окупаційної влади тощо. Наша програма відкрилася 12 квітня, майже одразу в «Z-каналах» писали про те, що «хохли готуються до деокупації». Росіяни обговорювали те, що ми готуємо спеціалістів, а вони цього не роблять. Реакція в окупантів щодо програми була одразу.
Читайте також: Як має відбуватися реінтеграція на деокупованих територіях України?
До березня допомогу отримували приблизно 2,6 мільйона внутрішньо переміщених осіб. На сьогодні 600 тисячам ВПО автоматично перепризначили виплати, а ще 200 тисяч проходять перевірку. Про це в етері Громадського радіо повідомив нардеп Михайло Цимбалюк.
До цього, у липні 2023 року уряд затвердив новий порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Відповідно, ВПО отримуватимуть виплати не більше ніж 12 місяців. Зміни були спрямовані на зменшення видатків держави. Як зазначено у постанові № 709 на сайті КМУ, суттєво змінилися умови отримання виплат, впроваджуються певні критерії до отримувачів. З 1 серпня 2023 року виплату допомоги автоматично продовжили тим, хто її отримує, за виключенням тих, хто перебуває за кордоном понад 30 днів, відбуває покарання в місцях позбавлення волі або був засуджений за певними статтями ККУ, повернувся до покинутого місця проживання.
Депутати Верховної Ради підтримали законопроєкт № 10177 про індивідуальні освітні траєкторії та вдосконалення освітнього процесу у вищій освіті.
Документ ухвалили 306 голосами «за», повідомив 23 квітня міністр освіти та науки України Оксен Лісовий.
Законопроєкт передбачає можливість для студентів-контрактників самостійно обирати темп навчання. Відтепер вони матимуть змогу закінчити чотирирічну бакалаврську програму за три роки або поєднувати навчання з роботою і завершити необхідні 240 кредитів ЄКТС (Європейська кредитна трансферно-накопичувальна система) за 6-8 років.
Упровадження міждисциплінарних освітніх програм створить умови для зміни спеціальності після року чи півтора після вступу. Таким чином абітурієнт може обрати міждисциплінарну програму в межах однієї чи декількох галузей знань, а згодом остаточно визначитися зі спеціальністю або продовжити здобувати міждисциплінарну освіту.
Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров пояснив, що студент, який не визначився з конкретною спеціальністю, зможе вступити на міждисциплінарну програму, наприклад, «Соціальні науки». У її межах є кілька спеціальностей: соціологія, соціальна робота та політологія. Після року-півтора студент сам обиратиме вже конкретну спеціальність і продовжить вивчати саме її.
Студентам контрактної форми буде надано можливість визначати, як довго вони навчатимуться в освітньому закладі.
Також планують посилити автономію університетів. Заклади вищої освіти відтепер зможуть самостійно вирішувати, як навчати студентів нерегульованих спеціальностей, аби вони досягли встановлених стандартом компетентностей, пише «УП. Життя».
Для регульованих спеціальностей, як-от право, медицина чи правоохоронна діяльність, детально визначать вимоги до компетентностей і результатів навчання. Для цих сфер передбачені державні кваліфікаційні іспити.
Оксен Лісовий заявив, що стандарти вищої освіти, оновлення яких очікують впродовж найближчих місяців, будуть включати більше вибірковості. Такий крок має збільшити конкуренцію в університетах, як наслідок, надати можливості для викладачів, що пропонують інноваційні курси, а також вищу якість освіти для студентів.
Команда шеф-кухаря та ідеолога проєкту «Cult Food» Євгена Клопотенка презентувала оновлений збірник рекомендованих рецептів для харчування дітей у закладах освіти. Збірник розроблений на підтримку Стратегії реформи системи шкільного харчування, яка реалізується за ініціативи першої леді Олени Зеленської, й складається з понад 600 страв.
Говоримо про це з координатором проєктів «Cult Food» Іллею Ламбріно.
Про збірники рецептів для закладів освіти
Руслана Кравченко: Згадаймо перший збірник страв для шкільних їдалень. Наскільки я розумію, за два роки постала необхідність оновити меню?
Ілля Ламбріно: Перший збірник був пілотним. Ми проходили тяжкий шлях з затвердження, адаптації страв в рамках реформи, 305-ї постанови Кабміну.
У першому варіанті було 187 страв. І цього виявилося замало для того, щоб скомпонувати комплексне, класне, правильне меню, яке відповідало б всім вимогам 305-ї постанови.
Тому ми вирішили розширити асортимент, збільшити кількість страв, а також врахувати особливі харчові потреби дітей.
Тому зараз страв 600. Євген Клопотенко спочатку планував 500. Ми ночами писали, і їх вийшло 600, бо кожну страву ми намагалися робити (і зробили) безлактозною, безглютеновою.
Руслана Кравченко: Чи готували в школах всі 187 страв, які були на початку? Можливо, якусь частину з часом відкинули, змінили рецептуру?
Ілля Ламбріно: Те, що відбувалося і відбувається в Україні, в першу чергу залежить від людей. Від директорів шкіл, батьків, кухарів, людей, які приймають рішення.
Наш збірник — це, в першу чергу, інструмент. Тобто ми даємо інструмент, який затверджений в усіх можливих інстанціях. Якщо хтось хоче розробляти свою страву, то він розробляє, йде по такому колу, по якому йшли ми, проходить всі етапи затвердження і додає її собі.
Презентація першого збірника страв відбулася в школі Софійської Борщагівки на Київщині. Два роки там годували дітей за нашими рецептами. Всі батьки задоволені, діти задоволені. Там змогли зі 187 страв створити своє меню.
Є школи, які принципово не переходять. Є батьки, які кажуть, що треба котлетку з пюрешкою повертати. Тобто все це від людей залежить. Але в першу чергу від батьків, яким в певний момент було трохи складно сприймати перехід.
Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко на презентації нового збірника рецептур для шкільних їдалень. Фото: Facebook / Віктор Ляшко
Руслана Кравченко: Що найскладніше у процесі впровадження цих страв? Комунікація із людьми, мабуть?
Ілля Ламбріно: Щодо шкільного харчування у Євгена на початку минулого року було три ідеї. Це інструмент-збірник, перекваліфікація кухарів і популяризація серед батьків.
Ми паралельно зараз займаємось перекваліфікацією кухарів. Готуємо тренерів по всій країні, яких вже приблизно 300. Вони у своїх областях перекваліфіковують шкільних кухарів. Зараз, в рамках реформи, створена нова професія — кухар шкільної їдальні. Але потрібні роки, щоб випустити людей, щоб вони прийшли до шкільної їдальні, щоб придумати інструменти, як це все буде фінансуватись тощо.
Тому зараз треба перекваліфіковувати тих кухарів, які є. Щоб в них виходив не плов, а ризотто.
У нас вже є програма перекваліфікації, затверджена Міносвіти. Спочатку йде онлайн процес навчання. Тобто потрібно познайомитися з постановою, реформою, новими системами HACCP, документацією тощо. Це триває близько трьох місяців.
Потім наша команда виїжджає зі звичайним обладнанням на міста. Ми готуємо на звичайних плитках, можемо хоч на газових горілках в перший день. Потім приїжджає команда наших партнерів, яка готує разом з кухарями на сучасному обладнанні, знайомить з ним. Потім вже йдуть етапи тестування, впровадження.
У січні цього року ми вже перевірили й запустили процес навчання по всій країні.
Руслана Кравченко: Коштів на харчування, які виділяють на день на кожну дитину, вистачає, щоб приготувати певну страву?
Ілля Ламбріно: Один з найбільш основних моментів, який був погоджений під час прописання Євгеном страв і розробки технічних карток, — це вартість страви.
Тобто кожна страва була розрахована з урахуванням того, що її потрібно зробити доступною.
Там є декілька холодних страв, наприклад, з авокадо. Але ми зробили одразу альтернативу — без авокадо. Тобто є батьки, які хочуть ввести, наприклад, таку страву у меню закладу освіти. Але ми не змогли не зробити альтернативу. Тож, можна створити повноцінне, якісне, класне меню за ту вартість, яка виділена в областях.
Віковий розподіл шкільного меню
Ілля Ламбріно: Є три вікові категорії, за якими розраховані норми харчування. Тобто кожна страва, кожна технічна картка була прописана під норми вікової категорії.
Ми не беремо зараз, наприклад, дошкільнят, тому що дошкільне харчування нас чекає цього року.
Руслана Кравченко: Тобто буде впровадження дошкільного харчування за програмою Євгена Клопотенка?
Ілля Ламбріно: Буде. Пані Олена Зеленська вже про це сказала. І ми вже працюємо над тим, щоб випустити збірник з не меншою кількістю страв.
Руслана Кравченко: Це буде складніше, ніж харчування для школярів, на вашу думку?
Ілля Ламбріно: Це буде трохи по-іншому. Будуть інші норми та вимоги. Деякі продукти для дітей дошкільного віку потрібно вилучити. Як в школі дітям не можна гриби, наприклад, так і у дошкільнят харчування буде з іншим акцентом.
Руслана Кравченко: А ви можете навести приклади страв, які докорінно змінилися, про які ми точно не могли думати в нашому шкільному віці? Наприклад, авокадо, нагетси, ризотто. Що ще?
Ілля Ламбріно: Дуже багато дітей в час війни поїхали за кордон, але ми всі хочемо, щоб вони повернулись до наших шкіл, довчились. Хочемо, щоб скоріше закінчилась війна.
Тому для того, щоб діти краще адаптувалися, ми вирішили зробили опитування серед батьків про те, що їдять за кордоном їхні діти. Ми взяли з цього опитування 80 страв. І ці 80 страв, які є в шкільних їдальнях різних країн світу (США, Австралії, Португалії тощо), ми додали в наше меню.
Окрім стандартних, класичних страв, там є далматинська паштицада, журек, мінестроне, грузинський люля-кебаб, аранчині, азійські страви.
Скриншот Громадського радіо із нового збірника рецептур для шкільних їдалень
Маленькі котлетки, запечені в духовці, ми називаємо нагетсами. Тому що дітям краще це їсти, вони адаптовуються до світової кухні.
Про реформу шкільного харчування
Нагадаємо, перший збірник страв для шкільних їдалень затвердили у 2022 році в межах реформи шкільного харчування.
Як йдеться у повідомленні МОЗ, усі страви оновленого збірника розроблені спільно з провідними нутриціологами та технологами України, зокрема експертами Інституту громадського здоров’я ім. О. М. Марзєєва, Київського національного торговельно-економічного університету та Полтавського університету економіки і торгівлі.
Страви, що увійшли до нового збірника, відповідають вимогам постанови Кабінету міністрів №305 «Про затвердження норм та Порядку організації харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку». Сам збірник затверджено Держпродспоживслужбою, Інститутом громадського здоровʼя ім. О. М. Марзєєва та схвалено комісією Інституту модернізації змісту освіти МОН для використання в освітньому процесі.
Збірник складається не тільки з покрокових рецептів, а й технічних карток. Це має полегшити роботу шкільних кухарів. Страви адаптовані до різних форматів приготування: і на старому обладнані, й на сучасному. Крім того, кожна страва супроводжується прикладами подачі та оформлення.
Олег Романов: На момент виводу підрозділу на відновлення після Бахмутської кампанії стикнувся з такою проблематикою, що в нас нема, де тренуватися на оператора FPV-дронів. Немає такого своєрідного ядра, де буде обмін досвідом проходити в тилу. Тому було прийнято рішення створити FPV-хаб Kill House.
У цьому хабі можуть займатися як цивільні, так і військові з інших підрозділів, не тільки з 3-ї штурмової. Але зазвичай так, ми всіх запрошуємо до нашої бригади «сімейного типу» для проходження служби в наших лавах.
Скільки триває навчання?
Олег Романов: З власного досвіду — головне бажання та напевно, що вдома завантажити собі симулятор, як відеогру, на якій ви можете тренуватися вдома, це вам трошки зменшить час на підготовку до практичних польотів вже на самому майданчику.
У нас є сайт, ви переходите за посиланням, записуєтесь на курс. Курс триває в нас 7 днів, за ці 7 днів люди вчаться спочатку літати на симуляторах, потім вчаться збирати FPV-дрони, збирати боєкомплект FPV-дронів (не справжній, але це дає розуміння, що в них було).
FPV — це не просто так взяв і полетів, це треба також розумітися з радіотехнікою. Багато там відеотрансляторів радіочастот, передатчиків зв’язку, передатчиків відеосигналу — про це все розповідають наші інструктори.
На майбутнє ми плануємо додати до інструкторів, які зараз там навчають, наших бійців, FPV-операторів з бойовим досвідом, які втратили свої кінцівки.
Олег Романов: Звичайно, це тільки закладе фундамент в майбутнього FPV-оператора, і з цього фундаменту вже буде розвиватися людина сама.
Потрібно, щоб людина проявляла ініціативу. У мене досить багато, як для мого батальйону, розрахунків. І я бачив, як це все починалося. На той момент, коли протитанкові засоби не діставали до ворожої бронетехніки, я зробив ставку на FPV-дрони, і тоді ще вони не були такі популярні.
killhouse.academy
Людина, яка пройшла семиденний цей курс, повинна потім кожен день бути в матеріалі. З фронтом спілкуватися, питати, на яких частотах, умовно, літає ворог. Це просто така рутинна праця. І сім днів цих — це фундамент, від якого буде відштовхуватися майбутній оператор FPV-дронів.
Відбір курсантів у 3 штурмову
Олег Романов: Зі свого боку, звичайно, я займаюся хедхантингом, і хотів би, щоб люди йшли. Але ми не маємо юридичних підстав, щоб відбирати до себе. Ми пропонуємо. Людина, коли пройшла у нас FPV-курс, вона може вже після мобілізації, як зараз Володимир Олександрович її підписав, йти в підрозділи різні, не обов’язково 3 штурмову раду, з навичками FPV-оператора, і там наносити «бадабум» ворогу.
Як FPV-дрони змінювали хід бою
Олег Романов: Такі ситуації були не одноразово. Наприклад, пригадується штурм Андріївки всією бригадою. Гранатометники ворога гарно відпрацьовували з укриттів, до них було важко дістати стрілковою зброєю, з наших різних інших засобів. І тоді саме FPV-апарат з команди «Паскуда груп» гарно нанесли ураження, ворогу там відірвало ногу, це було дуже ефектно — це потрапило на наші відео.
Склад саме піхотинців зараз дуже не на нашу користь в кількості особового складу. Тому для Сил оборони України FPV-дрони дійсно грають велику роль.
У нас це«вундервафля» FPV-дрони, у ворога це КАБи, які розносять просто спостережні пункти, вопи, КСП і тощо. Так було і на Авдіївському напрямку: біля мого КСП прилетів КАБ, і благо, що ніхто не загинув зі штабу батальйону.
Треба розвивати FPV-дрони, треба розвивати боєкомплекти до них.
Я не раз бачив, коли прилітає FPV в скупчення ворога, і ворог просто став, стряхнув ногу, і пішов далі. Тому на державному рівні треба порушувати питання про боєкомплекти для FPV, щодо вироблення снарядів в тій кількості, яка нам потрібна. Мені здається, зараз десь 40 тисяч з обох сторін одиниць боєприпасів використовується на день.
І ми розуміємо, що більшість — ворог стріляє. Тому що в них є гарне ВПК, яке дісталося з радянської спадщини.
Нам все це треба робити для того, аби зберегти нашу державу.
Слухайте також: Якби Україна мала достатньо снарядів — уже були б на кордонах 91-го — військовий
Про дрони «на кухні»
Олег Романов: Колись я проштовхував цю ідею, аби відправляти людям додому, як в 90-х авторучки збирали вдома люди, і висилали назад на підприємство, їм платили кошти за це. Але це дуже важко зробити. FPV-дрон сам по собі коштує 400-500 доларів. Як ми будемо впевнені в тому, що ми віддаємо FPV-дрони на складання чесним людям?
Тут, мені здається, треба підприємство робити — під наглядом, захищене, і таким чином ми будемо знати, що в нас за цей місяць приїде на фронт тисяча або три тисячі FPV-дронів.
Я думаю, що росіянам трошки легше. Дивлячись деякі їхні інтерв’ю, коли колишній президент Мєдвєдєв приїжджає на такий майданчик, як наш FPV-хаб, і просто каже людям: «Ви нам ідею, ми вам — кошти». Хотілося б, щоб у нас таке саме було спілкування з нашими виробниками FPV-дронів, як коротких, так і довгих, і щоб був суцільний розвиток в цьому напрямку.
З самого початку планувалося, що буде створення школи не лише в тому місці, де зараз це є, а й в деяких великих містах. Але треба спочатку зробити в одному місці, зробити роботу над помилками. Ми все це виправимо, подивимося, і, можливо, будемо відкривати в інших великих містах.
Нагадаємо, в Україні помітно зросла кількість зразків БпЛА власного виробництва. Ситуація із забезпеченням підрозділів засобами також покращилася. Про це в етері Громадського радіо заявив командир роти ударних безпілотників «Ахіллес» 92 окремої штурмової бригади імені отамана Сірка Юрій Федоренко.
Раніше керівник Мінстратегпрому Олександр Камишін повідомив, що, починаючи з серпня 2023 року, Україна серійно випускає далекобійний дрон-камікадзе, який схожий на іранський Shahed. Камишін також підтвердив заяву президента Володимира Зеленського, що ОПК може наступного року виробити мільйон FPV-дронів.
Як повідомлялось, міністр оборони Рустем Умєров заявив, що Україна входить у новий рік з готовим планом щодо необхідної кількості зброї для ЗСУ, включно із потребою у дронах.
Відомо, що 90% БПЛА, куплених в рамках проєкту «Армія дронів», виготовлені в Україні. Про це в ефірі Громадського радіо розповів міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.
Кабінет міністрів цього року виділив 40 мільярдів гривень на інвестування у виробництво безпілотників. Про це повідомив прем’єр-міністр Денис Шмигаль на форумі, присвяченому річниці проєкту «Армія дронів». За його словами, сьогодні це понад 40 компаній, які мають контракти з державою, а виробництво БПЛА зросло в десятки разів.
Херсонська область першою привела у відповідність до Державної цільової національно-культурної програми забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на період до 2030 року обласну мовну програму.
Про це сказав Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь, передає пресслужба Уповноваженого.
«10 квітня розпорядженням начальника Херсонської ОВА Олександра Прокудіна затверджено обласну програму на період до 2030 року. Цим документом затверджено конкретний план заходів із розвитку української мови як державної в усіх сферах суспільного життя Херсонщини. Окрім цього, керівникам військових адміністрацій області доручено переглянути місцеві мовні програми та привести їх у відповідність до Держпрограми», – сказав Кремінь.
Зазначається, що на реалізацію програми заплановано 3305,0 тис. грн з обласного та місцевих бюджетів.
Документом, зокрема, передбачено здійснення контролю за виконанням мовного закону, забезпечення доступу до безкоштовних онлайн-курсів у бібліотеках та клубних закладах територіальних громад, реалізацію проєкту «Курси української мови для всіх категорій користувачів, включаючи держслужбовців, вчителів, студентів, військовослужбовців, приватних підприємців, людей похилого віку та інших» тощо.
Уповноважений закликав очільників областей, де ухвалені мовні програми, переглянути їх та привести у відповідність до держпрограми. Він нагадав, що чотири області – Полтавська, Рівненська, Вінницька та Чернівецька – до цього часу їх не ухвалили взагалі.
«Досі немає мовних програм і в 11-ти обласних центрах. Тому всі, хто зволікали, чекаючи на Державну мовну програму, мають невідкладно затвердити такі документи, які відповідатимуть викликам сьогодення, будуть підкріплені реальним фінансовим ресурсом та враховуватимуть кращі регіональні практики», – додав Кремінь.
У Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій обговорили потребу в запровадженні єдиного електронного обліку українських учнів за кордоном.
Як зазначається, можливі шляхи вирішення цього питання обговорювали учасники спеціальної наради під головуванням віцепрем’єр-міністерки Ірини Верещук.
«До прикладу, досить багато учнів здобувають освіту або є екстернами Державного ліцею «Міжнародна українська школа» (МУШ). Українські особові справи для вступу в МУШ можна надіслати поштою. Однак питання полягає в системному рішенні для всіх учнів за кордоном. Так, було розглянуто можливість запровадження єдиного електронного обліку для ведення особових справ учнів», — йдеться у повідомленні.
Під час наради учасники запропонували дозволити МУШ приймати особові справи учнів в електронному вигляді, а також розробити відповідні роз’яснення.
Також було наголошено, що МУШ має стати освітнім осередком, який акумулюватиме всю співпрацю з українськими школами за кордоном.
У наказі №474 від 8 квітня 2024 року вказано, що переможцями стали 72 учасники.
«У кожній із 12 конкурсних категорій було визначено одного переможця, який посів перше місце, двох переможців, які посіли друге, та три – на третьому. Призерам першого місця буде призначено стипендію Президента України», – йдеться у повідомленні.
Загалом, як зазначають у МОН, у фіналі конкурсу, який відбувся в дистанційній формі 8 березня 2024 року, змагалось 818 знавців української мови із закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти.
Завдання четвертого етапу ХХІV Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика розміщено на сайті МОН.
Міжнародний конкурс з української мови ім Петра Яцика проводиться на виконання Указів Президента України від 09 листопада 2007 року № 1078 «Про Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика», від 28 листопада 2007 року №1155 «Про деякі заходи щодо піднесення ролі української мови», відповідно до Положення про Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 13 березня 2008 року № 168, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 15 липня 2008 року за № 643/15334.
