Внаслідок російської атаки на об’єкт Укренерго у Сумській області знеструмленими залишаються близько 20 тисяч абонентів, однак цілісність загальної енергосистеми зберігається.
Про це в етері Громадського радіо повідомив голова правління НЕК «Укренерго» Володимир Кудрицький.
Він підтвердив інформацію, що внаслідок російського удару по Сумщині постраждав об’єкт Укренерго. Який саме, Кудрицький не уточнив з міркувань безпеки.
«З приблизно 400 тисяч абонентів, які були знеструмлені одразу після атаки, про що звітувало Міненерго, наразі близько 15, до 20 тисяч залишається знеструмленими на Сумщині», — повідомив співрозмовник Громадського радіо.
Він також повідомив, що унаслідок обстрілу міста Білопілля, який стався вдень 6 травня, «також є локальне пошкодження енергосистеми, є певні перебої в електропостачанні».
«Але загалом глобальний вплив сьогоднішньої атаки на об’єкти Укренерго фактично повністю вдалося усунути. Ремонті бригади ще працюють, споживачі здебільшого заживлені за резервними схемами. Ми відновлюємо обладнання, яке там зазнало ушкоджень та вийшло з ладу», — додав голова правління НЕК.
За його словами, цілісність енергосистеми зберігається, вона не порушена та працює як єдине ціле.
«Звичайно, що ворог мало не щоденно завдає ударів по енергетичних об’єктах, завдаючи локальних проблем в енергопостачанні тих чи інших регіонів або населених пунктів. Вдається зберігати стабільність енергосистеми, хоча ситуація, ви знаєте, дуже складна, переш за все через те, що останнім часом ворог дуже сильно пошкодив об’єкти генерації електроенергії, тобто електростанції, які виробляють українську електроенергію. Через це іноді відбувається дефіцит електроенергії», — додав Володимир Кудрицький.
Як повідомлялося, Сили ППО знищили 12 з 13 ворожих ударних БпЛА, якими російські окупанти атакували Сумщину вночі 6 травня.
Верховна Рада вже цього тижня може розглянути у другому читанні законопроєкт про штрафи за порушення мобілізації та військового обліку.
Про це повідомив перший заступник голови парламентського комітету з питань правоохоронної діяльності Андрій Осадчук (фракція «Голос»).
«Комітет уже розглянув цей законопроєкт і підтримав редакцію до другого читання. Думаю, незабаром розглянемо його на пленарному засіданні Ради. Може навіть цього тижня», — наводить його слова «Українська правда».
Згідно з порівняльною таблицею, доступною на сайті парламенту, редакція другого читання проєкту закону передбачає, що за порушення правил військового обліку (стаття 210 Кодексу про адміністративні правопорушення) встановлять такі штрафи:
у мирний час — від 3400 до 5100 гривень;
повторно впродовж року — від 5100 до 8500 гривень;
в особливий період — від 17 000 до 25 500 гривень.
Водночас за порушення законодавства про оборону та мобілізацію (стаття 210-1 КУпАП) планується встановити такі штрафи:
у мирний час — від 5100 до 8500 гривень для громадян, від 17 000 до 25 500 гривень — для посадових і юридичних осіб;
повторно впродовж року – від 8500 до 11 900 гривень для громадян, від 25 500 до 34 000 гривень — для на посадових і юридичних осіб;
в особливий період – від 17 000 до 25 500 гривень для громадян, від 34 000 до 51 000 гривень — для на посадових і юридичних осіб.
Важливо. Штрафи накладатимуть впродовж трьох місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше одного року з моменту його вчинення.
Водночас законопроєктом передбачається, що не накладатимуть штрафи за ненадання інформації, яка міститься у державних реєстрах.
Також законопроєкт передбачає, що у ТЦК можуть не складати протоколи за порушення правил військового обліку та мобілізації за статтями 210 та 210-1 КУпАП у випадку неявки належно повідомленої особи та за наявності у ТЦК даних про отримання виклику.
Нагадаємо, 17 квітня закон про мобілізацію, ухвалений Верховною Радою і підписаний президентом, опублікували в офіційному виданні українського парламенту — газеті «Голос України». Закон набуває чинності 18 травня.
Державна аудиторська служба України звинуватила столичну адміністрацію у неналежній реакції на попередження про транспортні проблеми на Поштовій площі. У КМДА запевнили що метро працює у звичайному режимі.
У Держаудитслужбі заявляють, що повідомляли владу столиці про можливі проблеми на Поштовій площі ще у 2023 році.
«Під час комісійного огляду (Поштової площі — ред.), де досі залишається незавершеним будівництво наземних об’єктів — торговельного комплексу з підземним музеєм, виявлені недовиконані роботи з гідроізоляції, водовідведення та водопониження.
Також були зафіксовані ознаки корозії металу та руйнування захисного шару бетону. Фахівці Держаудитслужби прийшли до висновків, що технічний стан об’єкта постійно погіршується, а його подальша експлуатація без консервації чи добудови вкрай небезпечна. Під загрозою руйнації опинився практично весь інфраструктурний вузол, яким є Поштова площа», — повідомляє пресслужба Державної аудиторської служби.
У службі також заявляють, що повідомили профільний комітет КМДА про можливі проблеми із функціонування станції метро «Поштова площа». Столичним чиновникам закидають відсутність реакції через майже рік після аудиту.
Своєю чергою у Департаменті транспортної служби Київської міської держадміністрації заявили, що повідомлення про можливе закриття станції метро «Поштова площа» є «маніпуляцією, щоб посіяти паніку».
На Поштовій площі провели позапланові перевірки, в результаті яких додаткових проблем не виявили. У КМДА також заявили, що підземний пішохідний перехід станції «Поштова площа» відокремлений цегляною перегородкою від майбутнього об’єкта багатофункціонального призначення.
Нагадаємо, між станціями столичного метрополітену «Деміївська» та «Либідська» почали демонтувати залізобетонні конструкції вздовж тунелю. КМДА заклала 400 мільйонів гривень у бюджеті міста на ремонт ділянки тунелю метрополітену між станціями «Либідська» і «Деміївська».
Європі для покращення власної економічної безпеки потрібно оновити економічні зв’язки із Китаєм, переконаний президент Франції Емманюель Макрон.
Про це він сказав в інтерв’ю газеті La Tribune Dimanche, яке наводить Bloomberg.
Макрон заявив, що Європа хоче більшої взаємності в економічних зв’язках з Китаєм, щоб краще забезпечити свою економічну безпеку.
«Я закликаю до «aggiornamento», тому що Китай зараз має надлишкові потужності в багатьох сферах і масово експортує до Європи», — сказав президент Франції, використавши італійське слово, що означає «оновлення».
Він також підкреслив, що не пропонує дистанціюватися від Китаю, «неважливо, чи йдеться про клімат, чи про безпеку, нам потрібні китайці».
Раніше повідомлялося, що Макрон прагне поглибити особисті зв’язки із лідером Китаю Сі Цзіньпінем під час його візиту до Франції у тому числі задля того, аби Сі вплинув на російського правителя Путіна щодо війни в Україні.
Лідер Китаю Сі Цзіньпін з 5 по 10 травня здійснить державні візити до Франції, Сербії та Угорщини. Поїздка лідера Китаю до Європи стане його першим візитом на континент з часів пандемії коронавірусу.
Про розпорядження арештованими російськими активами
Олена Дума: АРМА ініціювало законопроєкт, який мав би дозволити управляти арештованими активами, у тому числі активами Російської Федерації. Це було у 2023 році. Я зверталася до президента України, голови Верховної Ради. Законопроєкт визнали невідкладним. Абсурд у тому, що не вистачило вісім голосів для його ухвалення. Якби закон ухвалили, то ми змогли би розблокувати можливість управляти арештованими активами, де є власність РФ.
Агентство, у першу чергу, розшукує та виявляє активи в рамках усіх кримінальних проваджень. У другу чергу, ми відкрили єдиний державний реєстр арештованих активів, що не було зроблено протягом восьми років. Це була основна умова наших партнерів, Євросоюзу. За цим спостерігає весь світ.
У реєстрі арештованих активів на сьогодні є понад 244 тис. записів про арештоване майно в рамках всіх кримінальних проваджень. З цієї цифри понад 68,5 тис. активів передані в управління АРМА. І це динамічна цифра. Ми щодня отримуємо близько 500 ухвал, які вносять у єдиний державний реєстр арештованих активів. А понад 1100 активів — це ті, де 100% власності належить бенефіціарам Російської Федерації.
Наше законодавство чітко визначає, що АРМА повинна запитати згоди власника, щоб управляти арештованими активами. Це цинізм, це абсурд.
Але ми не зупинилися. Я вдячна народним депутатам, профільному комітету, адже ми обговорювали це питання, погоджували його, провели безліч нарад. І наразі є зареєстрований законопроєкт №10069. Він уже стоїть у порядку денному на 8 травня. Я сподіваюся, що його таки проголосують.
Андрій Куликов: Скіли вже відкладають законопроєкт, який визнали невідкладним?
Позиція профільного комітету щодо арештованих російських активів
Олександр Ткаченко: Як голова профільного підкомітету запевняю, що необхідність регулювання питань, які ви згадували, надзвичайно актуальна. При підготовці ми провели низку нарад та неформалізованих робочих груп із залученням представників профільних міністерств, низки органів виконавчої влади. Ми досягли порозуміння у тому, що погодження управлінських дій щодо арештованих активів з їхніми власниками нівелює сам зміст арешту таких активів. А коли йдеться про необхідність погодження наших дій з російськими власниками арештованих активів, то це дійсно абсурд.
Олександр Ткаченко
Чинне законодавство не було написане під реалії війни. Тому його необхідно відкориговувати. І робити це треба негайно. Щобільше, ми як парламент постійно вимагаємо (і наполягатимемо надалі) на ефективному управлінні арештованими активами в інтересах держави. Сьогодні м’яч усе ж таки на полі парламенту, а не на полі АРМА. Тобто це наша відповідальність.
Як агентство може забезпечити ефективне управління арештованими корпоративними правами росіян, якщо закон зобов’язує йти до них на погодження кожної управлінської дії? І як може здійснювати ефективне управління обраний управитель? Відповідь очевидна — ніяк. Тому ми сподіваємося, що у нас все ж таки вистачить здорового глузду і рішучості скинути це принизливе ярмо з держави на найближчому пленарному засіданні 8 травня.
Про доходи до бюджету з арештованих активів та військові облігації
Андрій Куликов: За 2022 рік АРМА заволоділа 34,7 млн гривень й повернула в дохід держави. За 2023 рік — 101,2 млн гривень, а тільки за січень 2024 року — 59 млн гривень.
Олена Дума:Доходи в 34,7 млн гривень за 2022 рік — це теж цинізм при такій наявності арештованих активів в управлінні. Й ми це викорінюємо. Наша основна місія — надати найбільше доходів до бюджету. Усі ці активи, які є в рамках кримінальних проваджень, які злочинці, колаборанти сподівалися сховати або вивезти за кордон, які Україна протягом 30 років незалежності втратила, АРМА відшукує. Мало того, ми знаходимо це за кордоном.
Зараз ми робимо просто історичні зміни. У нас є резонансний кейс: ми зможемо реалізовувати арештоване майно за кордоном і повертати гроші в бюджет. Для цього треба професіонали, вмотивовані люди, щоб захистити національні інтереси.
Але дуже важко підібрати колектив. Працівники й працівниці АРМА повинні мати функції, зобов’язання, компетенції розшукати й виявити активи у кримінальних провадженнях. Тобто людина має бути юристом. Для управління активами має бути економічна освіта. Також є управління грошовими активами. Тобто ми захищаємо інтереси не тільки держави, але й власника.
Коли арештовані гроші на рахунку є в управлінні АРМА, то ми розміщуємо їх, наприклад, на депозитному рахунку. Але найкраще, що ми робимо, що приносить користь і державі, і ЗСУ, це закупівля військових облігацій.
Із загального портфеля АРМА, із 7,2 млрд гривень, ми закупили 3,7 мільярда гривень військових облігацій. На цьому тижні закупили ще 1,7 мільярда гривень. Ці кошти напряму йдуть в Міністерство оборони, тобто в ЗСУ, і вони дуже ефективно працюють. Коли є ставка на депозиті в 11,5%, і знято арешт з коштів, то ми зобов’язані протягом трьох днів повернути їх власнику з нарахованими відсотками. Коли АРМА закуповує військові облігації, то така ставка становить 18,5%. І ось ця різниця в 7% залишиться прибутком держави. У 2024 році такий прибуток уже складає понад 300 мільйонів гривень.
Також Верховна Рада підтримала нашу ініціативу, і вже схвалено закон щодо можливості придбання військових облігацій за валюту. Це означає, що коли арештовані активи, які ми знайшли за кордоном (а їх багато), будуть реалізовані, то валюта буде направлена одразу на закупівлю військових облігацій. Я вірю, що це будуть мільярди гривень.
У етері Громадського радіо Олена Дума зазначила, що 187 млн гривень йде на утримання АРМА за рік. У 2024 році агентство за кілька місяців уже перекрило увесь річний бюджет на своє утримання. Це відбулося вперше за 8 років діяльності агентства.
Нагадаємо, що вперше в історії України та практиці АРМА оголошено про початок реалізації арештованого активу за кордоном. Йдеться про яхту обвинуваченого у державній зраді екснардепа Віктора Медведчука Royal Romance.
Повністю розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі
Попри вимоги України щодо повної конфіскації російських активів, зокрема, посадовці країн Великої сімки у приватних бесідах наголошують, що це питання більше не стоїть на порядку денному, 3 травня написало Financial Time.
Тему конфіскації російський грошей також обговорювали і під час розмови в англомовному подкасті на Громадському радіо Ukraine Calling ведучий Браян Боннер та гостя — Дарія Каленюк, співзасновниця та виконавча директорка громадської організації «Центр протидії корупції».
«Я, як юристка хочу сказати, що не юристи повинні вирішувати це питання. Питання арешту російських активів мають вирішувати політики та лідери країн. Тому що насправді закон випливає з реалій, з геополітичної ситуації. Основи міжнародного права були розроблені після Другої світової війни після того, як десятки мільйонів людей були вбиті. І це спричинило встановлення нових правил. Зараз ми маємо ще один переломний момент у міжнародних відносинах — геноцидну війну, яку Росія влаштувала в Україні.
Росія співпрацює з іншими автократіями, Іраном, Китаєм і Північною Кореєю. Росія стягує солдатів і війська з усього світу. Навіть деякі вихідці з Африки зараз заробляють на службі в російських збройних силах і беруть участь у цьому геноциді.
Можливо, ми знаємо не все, але справа в тому, що це не просто якийсь локальний дрібний конфлікт чи просто українська війна, як це досі зображують багато ЗМІ. Це фактично переломний момент у тому, як розвиватиметься світ, чи переможе автократія чи демократія, чи існуватиме ліберальний світ. Україна — це поле бою для всього цього.
Це означає, що нинішній набір правил, які іноді містять спеціальні рамки для юристів, фінансових експертів і технічних спеціалістів, застарів. Їх потрібно відкласти, а політики, лідери, які фактично представляють волю народу і які мають відповідати на виклики, мають переробити нові правила. І це не зовсім нові правила, якщо ми говоримо про конфіскацію російських активів».
Каленюк зазначає, що «навіть існуюча законодавча база більш-менш дає інструменти, як це зробити».
На питання про те, чому ж досі цього не було зроблено, і чи не пов’язано це з тим, що країни «хочуть як завжди вести бізнес з Росією», Дарія Каленюк відповіла:
«Вони дуже бояться, я думаю. Деякі все ще думають, що вони можуть повернутися до звичайного бізнесу. Але на них також впливають деякі компанії. По-перше, є величезна компанія Euroclear. Це бельгійська фінансова установа, я б сказала, розрахунковий центр Європейського Союзу, в якому зберігається більшість конфіскованих і заарештованих грошей. Це приблизно 191 мільярд євро, гроші Росії».
Їх заморозили у 2022 році. На цих грошах ця установа отримує величезні прибутки. За два роки вони заробили понад 5 мільярдів євро. Цю установу представляє її генеральна директорка, вона зараз у своєму турі по Європі. Вона поширює страх серед лідерів, фінансових експертів і міністрів фінансів, кажучи, що, «о, боже, якщо ви захопите російські суверенні гроші, вся фінансова система ЄС завалиться».
Також ця інституція йде до офісу прем’єр-міністра Бельгії і каже: «Ми для вас критично важлива інституція. Нас не можна змусити конфіскувати ці активи, це безпрецедентно. Знаєте, для нас надто багато ризиків. Завтра Росія звернеться до всіх судів світу, і нам доведеться витратити мільйони євро, щоб захистити себе».
Це абсолютна фігня. Ми спробували з’ясувати, скільки позовів Росія подала проти Euroclear і куди. Те, що вони змогли нам розповісти, це небагато в Росії. Кому цікаві судові процеси в Росії? Чи є в Росії суди?».
Каленюк зазначає, що «Захід не може запропонувати альтернативи»:
«Якщо ви не хочете конфіскувати ці 300 мільярдів доларів, які знаходяться в Бельгії, Франції, трохи в Німеччині та Японії, якщо ви не готові конфіскувати, яка альтернатива? Чи готові ви заробити для України 300 мільярдів доларів? Озброювати Україну? Я не бачу такої готовності. Була напружена боротьба за те, щоб отримати схвалений ЄС миротворчий фонд для України, який становить близько 50 мільярдів…
Отже, як ми можемо захистити себе? Де взяти гроші, щоб заплатити військовим? Де нам взяти гроші на зброю, якщо нам з цього не допомагають?
А є гроші, які Росія тримає в Європі. Тому ми кажемо: гаразд, у вас немає грошей, ви платники податків. Гаразд, справедливо. У вас є важливіші речі, на які потрібно витратити гроші. Не можна підвищувати ціни на електроенергію тощо. Але ви сидите на російських грошах, ви заробляєте на російських грошах, ви наживаєтеся на війні».
У реєстрі арештованих активів на сьогодні є більше 244 тисяч записів про арештоване майно в рамках всіх кримінальних проваджень.
Про це в етері Громадського радіо повідомила Олена Дума голова Агентства з розшуку та менеджменту активів:
«У реєстрі арештованих активів на сьогодні є більше 244 тисяч записів про арештоване майно в рамках всіх кримінальних проваджень. З цієї цифри понад 68.5 тисяч активів ті, які передані в управління АРМА і це динамічна цифра. Ми щодня отримуємо від 300 до 700 ухвал, а середньостатистична цифра — 500 ухвал в день, які виносяться в ЄРДР арештованих активів. Понад 1100 активів — це активи де 100% власність бенефіціари РФ».
За її словами, доходи АРМА 34,8 мільйони гривень за 2022 рік — це цинізм при такій наявності арештованих активів в управлінні.
«Всі активи, які є у рамках кримінальних проваджень АРМА відшуковує. Ми знаходимо це кордоном», – каже Дума.
Також вона додала, що 187 мільйонів гривень йде на утримання АРМА за рік. У 2024 році ми за кілька місяців уже перекрили увесь річний бюджет на утримання агентства. Це відбулося вперше за 8 років діяльності агентства.
«У цьому році ми надали тільки від управління бюджету майже 190 мільйонів», – додає голова АРМА.
Нагадаємо, щовперше в історії України та практиці АРМА оголошено про початок реалізації арештованого активу за кордоном. Йдеться про яхту обвинуваченого у державній зраді екснардепа Віктора Медведчука Royal Romance.
Йдеться про товари, що можуть бути використані у військових цілях та включені до Єдиного списку товарів подвійного використання в додатку до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2004 року № 86 (зі змінами).
До цього списку, зокрема, входять: безпілотні літальні апарати (БПЛА), прилади нічного бачення, тепловізори тощо.
Заборона введена на виконання рішення РНБО від 20 квітня 2024 року “Щодо протидії негативним наслідкам функціонування азартних ігор в мережі Інтернет”, введеного в дію указом президента.
Нагадаємо, наприкінці березня 2024 року молодший сержант Павло Петриченко став автором петиції, якою закликав обмежити роботу онлайн-казино заради того, аби вберегти від ігроманії українських захисників. Менш ніж за добу петиція набрала необхідні 25 тисяч підписів.
15 квітня воїн загинув у російсько-українській війні на Донеччині. 16 квітня у Павла день народження. Йому мало б виповниться 32 роки. Прощалися з Павлом Петриченком у Києві у Михайлівському Золотоверхому соборі. Поховали воїна на Аскольдовій могилі. Там також поховані командир батальйону «Вовки Да Вінчі», Герой України Дмитро Коцюбайло та військовий льотчик, майор Андрій Пільщиков, псевдо «Джус».
Подкаст виходить у межах партнерського проєкту з ініціативою з інформаційної гігієни «Як не стати овочем». Відеоінтервʼю можна дивитися на YouTube-каналі «Як не стати овочем».
Гість — Валентин Краснопьоров, громадський діяч, просвітник, засновник просвітницької ініціативи «Останній капіталіст».
Про ідею проєкту «Останній капіталіст»
Валентин Краснопьоров: Я досліджував трансформацію країн Центральної й Східної Європи, займався науковою діяльністю свого часу ще в Донецьку, коли він був не окупований. Розуміючи, що Україні для того, щоб вирватися з цього всього, треба займатися не тільки важливими культурними речами, бо ми як суспільство займалися виживанням нації — зберігали мову, намагалися запустити процес свідомості в суспільстві, а я розумів, що крім цього ще треба займатися ще й інституціями й економікою. Маючи історичну освіту, я запустив проєкт «Останній капіталіст». Тепер це вже багато проєктів, але переважно у мене працюють економісти та фінансисти.
Спроможність України розуміти економічні процеси треба розвивати. Мало хто розуміє, що імперії не давали можливості українцям зайти в управління й економіку. Вони максимально викривляли свідомість українців, роблячи їх повністю залежними. Це був останній бар’єр окупаційних систем.
До 2000-х років в Україні економікою займалися переважно дуже русифіковані люди. А я представник націонал-демократичних сил з Донецька. Нас таких було не так багато, але ми всі одне одного добре знаємо. І задача була справді запустити просвітницький проєкт, який буде говорити, зокрема про ресурси нації. Як тут сформувати такі умови, щоб ці ресурси зростали, а ми мали можливість розвиватися і захищатися. Власне, я більше популяризатор економічних процесів, ніж науковець.
Шкода багатовекторності
Тетяна Трощинська: А який вплив русифіковані люди мали на економічні процеси? Яке це має значення?
Валентин Краснопьоров: Ви знаєте, у нас є мем, який називається «Третій шлях». Часто любили викривляти шлях, який треба було пройти, максимально відводячи нас від європейського. Накидували купу різних казок про те, що в Євросоюзі так жахливо, що Україні там немає місця і варто бути незалежною.
Багатовекторність дуже сильно шкодила Україні. Замість того, аби зайти у НАТО й отримати зараз військовий захист, та зайти у Європейський Союз, який є однією з найбільших економічних платформ у світі, де є місце й українським виробникам, ми себе дуже сильно обмежили.
А русифіковані люди, розуміючи, що в Україні продати Московію не можна прямо, хитали позицію — і не туди, і не сюди. Вони були дуже лояльні до московського капіталу, підтримували казки про те, що західний капітал є якимось тотальним злом.
Взагалі за останні 30 років завжди дивлюсь на два процеси — модернізацію України й ріст свідомості громадян. Національна свідомість і модернізація у суспільстві дуже сильно зростають. Русифіковані українці навіть виступали проти модернізації. Ба більше, вони починали говорити, що коли наша країна українізовується і намагається розвивати торговельні й культурні взаємовідносини з розвинутим світом — це шлях демодернізації. Так говорив професор Мінаков.
Ми дуже сміялися з цієї тези демодернізації. У суспільстві, яке було повністю окуповане і чудово себе почуває у процесі природної модернізації не варто просувати такі тези. Є два види модернізації — зверху і знизу. Українське суспільство повністю може модернізовуватися знизу.
Радянські школи ціною повної централізації економіки в Москві
Валентин Краснопьоров: Наша трагедія в тому, що останні 400 років під Московською імперією нам забороняли модернізуватися знизу. Все робили зверху. Московські симпатики дуже носяться з освітою, мовляв, Совєтський Союз прийшов і всіх просвітив. Але вибачте мені, до Московської імперії українство хоч і в умовах релігійної, а не національної ідентифікації сформувало свої академії. Їх сформували українські міщани, козаки та релігійні діячі, зокрема митрополит Петро Могила і зробили доволі масову на той час місцеву освіту при церквах. Суспільство радо віддавало своїх дітей в церковні школи. Низових проблем, поки московити себе в «ізбах» палили, доки їх зверху хтось намагався до тями привести, в Україні не було.
Коли через довгий час рабства, через який нас провели комуністи, які начебто принесли освіту, яку Московія потім буде використовувати, щоб тероризувати весь світ, створюючи атомні бомби, мені розповідають, що, то була модернізація, то вона нам не потрібна. Ми самі сформували б і освіту, і різні політики. І на початку XX століття ми змогли б це зробити самі, як і Польща.
До речі, Тімоті Снайдер мені сподобався. Він сказав, що Україна — стандартна в хорошому сенсі країна Центрально-Східної Європи. Але те, що над нами сиділа ця окупаційна система, ці люди з московською ментальністю, які захищали третій шлях, намагалися вибілити Московську імперію з її зверхньою модернізацією, вплинуло не найкращим чином на наш розвиток.
Окрім цього, імперія формувала залежність від Московського центру, яку ми ще довго з кров’ю відхаркували. Ми навіть не усвідомлювали, що самі можемо керувати заводами, формувати політики. Наприклад, який був великий скандал, коли Безсмертний хотів зробити адміністративну реформу.
Тетяна Трощинська: Так, зробили зрештою її…
Валентин Краснопьоров: Зробили тоді, коли повністю отримали світло. Суспільство, яке, на жаль, вірило промосковським елітам і жило в окупаційній парадигмі підняло великий протестний рух. Одразу пригадується Вітренко і її: «НАТО — нет!».
Слухайте і читайте також: Для початку діалогу має з’явитися російська політична нація — Вахтанґ Кебуладзе
Що сіє пропаганда: Московії — реформи, Україні — внутрішній розбрат
Валентин Краснопьоров: Ще з початку 90-х, усвідомлюючи, що в них криза, Московія починає перезбиратися. У них це циклічна класика: кожних 70 років вони живуть, розвалюються, потім перезбираються і далі рухаються вперед. Вони починають у себе земельну реформу, формують ринок землі, проводять монетизацію пільг, формують корпорації, активно інтегруватися у західні й світові ринки. Вони спонукають європейські компанії відкривати потужні виробництва в Московії й не тільки для внутрішнього ринку, але й вже починали виробляти європейці для світового ринку на базі московської промисловості й хороші автомобілі, і все решту. У них було чітке розуміння економічних реалій.
І разом з тим, коли хочеш знати, що Московія сіє в Україні, послухай трохи, багато не раджу, але їхнього верховного цього козла. І він, наприклад, часто говорить, що в Україні Зеленський погодився продавати землю. Яка, мовляв, трагедія! А у вас ця трагедія з початку у 2000-х існує. І все нормально. І у вас є корпорації ваші московські, і ваші фермери є середні та малі, і нічого страшного не стало. І вагонами нічого не вивозили. І в Україні теж ніхто не буде вивозити вагонами у цьому випадку.
Але що вони тут сіяли? Монетизація пільг — зло. Не має значення, які в тебе доходи, тобі дадуть дешевий газ. Тим самим більшості суспільства була дана така установка: пали газу, скільки хочеш, а Україна була вимушена перекривати це кредитами з Московії. І для них було все нормально. Самі вони повводили адресні субсидії, а Україні вони навішали максимальну ресурсну залежність від Московії. І коли ми вводили тоді у 2015 — 2017 роках адресні субсидії, то який був ґвалт, як нас намагалися розгойдати на внутрішній протест. Тому в Україні потрібні свідомі представники нації, які розуміються на економіці й пропагують її.
Чому ми так довго йшли до економічної свідомості ?
Валентин Краснопьоров: Мені колись Олександр Пасхавер сказав, що 70% активів УРСР контролювалося прямо з Москви. Не давали нам знати ні на рівні елітарно-управлінському, ні на рівні особистісному про ці процеси. Про все подбає партія. Розумієте?
Що зробив комунізм? Він знищив ринок. А ринок — це взаємодія між людьми, де формується репутація. Держава включається у процес і регулює ринок — виставляє умови, наприклад, на товарах обов’язково слід ставити строк придатності. І держава виступає арбітром у процесі якихось непорозумінь.
Московія сформувала тут монопольні кластери. Було заборонено мати вдома мінімальні засоби капіталу: станок — це кримінал, бізнес з найманою працею теж був під забороною. Ти був завжди залежний від комуністичної держави.
Але зараз українське суспільство потроху йде до розуміння, що, якщо ти відкладаєш і інвестуєш свої гроші, то будеш мати набагато більше, ніж може дати солідарна пенсія. Це працює в усьому світі. Людина про себе має піклуватися сама. Так і формується свідоме суспільство.
В Україні потроху люди починають задумуватися про своє майбутнє. Монополії руйнуються і природним чином, і через формування конкурентів, і інтеграцією на Захід, який теж тут нам дає умови. Здебільшого я підтримую ці вимоги до тих реформ, які через МВФ нам пропонують робити.
Суспільство здебільшого уже не думає, що головне політика вибрати, а він мені зарплату підніме, а бабусі пенсію. Для більшої зарплати я маю робити більше доданої вартості — як фахівець постійно зростати й навчатися, щоб накопичити капітал. Це мене змушує включатися у розуміння економічно-політичних процесів.
Не будуть люди дивитися на програми партій, якщо немає умов до того, аби люди були включені в економічно-політичні процеси. Від цього має залежати їхнє життя, тоді вони будуть брати відповідальність на себе. Держава має і соціальну функцію, якщо, не дай Боже, з нами сталася біда чи ми повністю розорилися, вона підключається.
Червоні директори та повномасштабне вторгнення
Тетяна Трощинська: Цілий кластер червоних директорів 90-х. Я зустрічала думку про те, що оця траєкторія розвитку України відтягувала широкомасштабне вторгнення, тому що вони були прокладкою, зрощувалися з московським капіталом, але разом з тим це запобігало якийсь тривалий час відкритим бойовим діям. Як ви до цієї думки загалом ставитеся? І добро це чи зло?
Валентин Краснопьоров: Я скептично ставлюся до цієї думки, тому що Московія використала момент окупації, коли почала тріщати західна глобальна система десь на другій каденції Обами, який стратегічною недалекоглядністю це допустив після Грузії, коли наслідки для Московії не були такі потужні, і вони використали це як вікно можливостей.
Другий аргумент — вони накопичували ресурси. Вони діяли проти нас економічними війнами, але прямо напасти не могли, тому що не мали достатньо ресурсів, щоб це зробити.
Я іншу позицію візьму — ми не використали ті можливості, які використали поляки чи чехи. А тут є вже питання — чи могли б ми це зробити?
Тетяна Трощинська: Я теж думаю, чи якби були проведені економічні реформи, нехай шокові за прикладом Польщі й певний час було б складно, і суспільство протестувало б, чи могли б вийти на іншу траєкторію і раніше наблизитися до європейського проєкту?
Валентин Краснопьоров: Зараз спробую дуже складну річ, але образно розказати. Уявіть собі, що Україна — це такий конструкт, який може розвиватися лише природно. Це ж історична річ. Кияни зносили незрозумілих для них князів, тому що вони занадто узурпатори. Це просто класика українців. З різних причин, але є така історична сталість. В Україні соціальну тканину тоді можна було відновити лише в одному регіоні.
Тетяна Трощинська: Якому?
Валентин Краснопьоров: Відповідь наочна. Звідки були всі представники більшості національно-демократичних сил, починаючи з їхнього лідера? З Тернопільщини. Галичина, яка лише 50 років була під окупацією Московії за останні тисячу років.
Тетяна Трощинська: Це фактично історична перевага.
Валентин Краснопьоров: Це те, що нас дуже сильно «бустануло». Те, що змогло швидко відродити й відкрити на Наддніпрянщині оцю національну свідомість.
Візьмімо ті роки — соціальної тканини немає. Суспільство майже не взаємодіє. Його завжди випалювали й контролювали зверху. Сформуватися низовим широким, політичним, громадським ініціативам нізвідки.
В Польщі була економічна взаємодія з Європою всі 60-ті, 70-ті, 80-ті роки. У них вже був свій Національний банк, який знав, як з ними взаємодіяти, який більше того з МВС співпрацював при Варшавському договорі. Вибачте, у них уся інституційна база була готова повністю. Ми тільки в 90-ті роки свій Національний банк формували. Якщо ми перейдемо вже до соціальних зв’язків, які у нас були повністю винищені, зокрема голодоморами, нам потрібен був час на їх створення.
І якщо в Польщі основним базисом цих соціальних зв’язків була церква, патріотичні організації, хай навіть ліві як Солідарність, але вона була національно орієнтована. Навіть Ярузельський, якого поляки засудили, бо він зробив десятиліття оцього воєнного стану для того, щоб Московія військами не зайшла і не розчавила поляків. Я його не виправдовую, але навіть бувши комунякою, він думав про Польщу. Ось яку він мав ментальність. Там були інститути соціальних зв’язків, фермерство. Вони так і не прийшли до колективних насильницьких господарств.
Кучма як «середній» наддніпрянець
Тетяна Трощинська: І, до речі, самоорганізацію фермерства ми досі бачимо. Можемо обговорювати це з приводу загроз для України, але вона існує для Польщі.
Валентин Краснопьоров: Менше з тим, якщо взяти Кучму і загального наддніпрянця на той час, чи сильно він відрізнявся у своєму президентстві від загального українця у 90-х роках?
Тетяна Трощинська: Навряд чи.
Валентин Краснопьоров: Він був природним, абсолютно. От Янукович — так, це була політично-культурна окупація, яку притягнули з фронтирної території України, яку ми не змогли переварити. Ми самі ще не сформувалися. Ми вже, до речі, почали переварювати. Я часто в Донецьку спілкувався українською мовою. І якщо у 2007-2008 році на мене могли гаркнути чи ще щось сказати, то у 2012-2013-му я жодного поганого слова не чув про українську.
Тому я сприймаю Кучму як неоднозначного політика. Звісно, ми маємо засуджувати багато речей, але ми маємо ще розібратися у нашій історії, де там був Кучма, а де там була московська агентура. Ми не знаємо, де у вбивстві Гонгадзе Кучма, а де Москва. Нам важко зрозуміти. І плівки, хто їх виставив як підривання авторитету до інституту президента всередині країни й зовні? Ми теж не знаємо повністю, хто це зробив. І, на жаль, не дізнаємося.
Разом з тим, що ми маємо засуджувати його спробу монополізації інформаційного простору, тиск на журналістів, чи хотів він вбивати? Ми знаємо, що він хотів тиснути. Але я згадую, що він не зробив і це було правильно.Він не заважав процесу формування національної свідомості й потрошку цих соціальних тканин. Він не будував Лукашенківську вертикаль.
Я син батьків, які сформувалася у Слов’янську, а через те, що батько військовий, ми багато де поїздили. Я пам’ятаю 1999 рік, школа, місто Самбір Львівській області. Я бачив цих ветеранів ОУН УПА на День перемоги. І ніхто їм тоді не заважав.
Джерело: https://www.radiosvoboda.org/
Кучма та олігархат
Тетяна Трощинська: Але вони не прийшли б на Черкащині чи Житомирщині…
Валентин Краснопьоров: А чи готові тоді були ті міста? Тому я й кажу, що Кучма був такий, як більшість наддніпрянців. Але при ньому почала формуватися перша національна еліта.
Тетяна Трощинська: А як щодо олігархів?
Валентин Краснопьоров: Олігархи — це дуже важкий продукт. Я не впевнений, що Кучма їх породив. Він легалізував те, що вже відбулося, і те, що можна було сконструювати тоді. Швидко піти на Захід ми не могли, бо лише кілька людей у Києві знали англійську. Процес модернізації суспільства був на нулі. От вам і радянська модернізація! Відсутність будь-якої спроможності налагоджувати економічно-торговельні стосунки. А це база держави.
База держави — це вміння генерувати ресурсні процеси, брати податки й встановлювати інституції. Повний штиль, і людей, які могли щось зробити в Києві можна перерахувати на пальцях.
Що таке база олігархів? База олігархів — це монопольні, радянські кластери, які вижили. А все, що СРСР робив з доданої вартості — це було відверте лайно на світовому ринку. Будь-який програвач «Маяк» програвав Sharp, Panasonic чи будь-чому, тому що поки СРСР будував тут коня у вакуумі, японці прокачувалися на американському ринку. І ця «годзила» навіть не помітила, як перекусила електроніку СРСР.
Поляки пішли іншим шляхом — почали затягувати західний капітал на свої, і оборонні, і цивільні підприємства. Ми спроможності інтегрувати сюди західні компанії не мали, не було спеціалістів.
Захід не розумів, що таке «Україна». Вони, думали: якась країна з купою армії, може, це взагалі буде Ким чен Ин новий? Навіть така думка була. Для нас це маячня, але для них була частково релевантною.
І коли Кучма зрозумів, що від Московії іде серйозний виклик щодо нашої безпеки, після того, коли звернувся до Заходу, почав включати якусь гібридну історію. Через Януковича вони почали вже підігрувати Москві навіть.
Поява конкуренції й поступовий крах монополії
Валентин Краснопьоров: Але Кучма до Тоні Блера звертався. Рік-два тому була інформація від британців, що до нас зверталися, але ми проігнорували, бо тоді було класно тягнути московський нафтогазовий капітал у Лондон. Було все прекрасно. Яка конфронтація?
Тетяна Трощинська: Доки не почали травити Скрипалів…
Валентин Краснопьоров: Отож, так. Ясно, що Московія себе розкриє потім.
Тому, чи були заохочення Заходу активно цей конструктор ламати? Не було. Чи у нас була спроможність внутрішньо дуже сильно цей конструкт робити? Це далі ми вже поїдемо, як заробітчани й побачимо, як живуть люди, почнемо вчитися тут.
Цікавий момент модернізації. Могилянка дуже сильно здала в топах закладів вищої освіти. Раніше це був топ-1. Завжди топ-1. Погано чи це добре? Я вважаю, що це добре. І дуже добре.
Тетяна Трощинська: А я також вважала, що це погано. Чому добре?
Валентин Краснопьоров: Тому що Могилянка колись була єдиним модерним ВНЗ, де англійська мова була як робоча, куди вступали по ЗНО ще тоді, коли про це ніхто не знав. Туди активно вкладалася діаспора. Вона була таким промінчиком серед цих постсовкових університетів. Але потім створили УКУ, підтягнулися Франка, Шевченка. Там цілі напівмафії освітні, які монополізували ці ВНЗ, але підтягнулися всі інші. Тобто почали формуватися інституції.
НАТО і Євросоюз як основні вектори руху
Тетяна Трощинська: Поговорімо про економічні виклики після перемоги. Ми розуміємо, що вона не визначена поки ні в просторі, ані в часі, та все ж…
Валентин Краснопьоров: Це, звісно, НАТО і Євроінтеграція. Як бачимо, вона не буде простою. Але вона не була простою і для Польщі. Завжди, коли велика економіка інтегрується, виникають питання. Французи страйкували проти польських товарів і польських працівників. Історія була з французьким сантехніком з Польщі, який став цілим мемом про дешеву робочу силу зі Східної Європи.
Нам важливо не переходити ці межі, коли, мовляв, поляки — вороги, французи — вороги. Треба розуміти, що протягом 7-10 років, поки ми повністю інтегруємося, ринок ЄС вже повністю відкриється для нас. Інтегрувати велику країну з великою економікою, особливо в аграрному секторі це непросто, тому певні тертя і проблеми будуть і нам треба з гідністю це все проходити. Отже, виклик євроінтеграції.
Потім нам треба зайти в НАТО так чи інакше. Союзники нам допомагають ослабити Московію, особливо після того, як ми пробили портовий коридор. Так, Британія нам дуже сильно допомогла стратегією, засобами тощо, але це зробили ми. Тобто ми ослабимо Московію так чи інакше. І я тут оптиміст, не дивлячись на ці всі прогалини в підтримці. Той маховик ВПК Заходу, який закрутився, зупинити неможливо.
Коли ця ескалація зменшиться, то питання інтеграції у НАТО буде дуже важким для Заходу. І чи це буде перехідний етап з просто зобов’язанням, що нам будуть ресурсами допомагати безпековими, чи ще й з обіцянкою, що за нас будуть воювати, — це питання. Це вчора звучало фантастично, але після слів Макрона все змінилося. До цього Кремль розумів, що ми робимо все, що хочемо, а вони ніколи сюди не зайдуть. А тут він каже, а, може, й зайдемо. Але з нашого боку ескалація закінчиться лише тоді, коли ми повністю відновимо всі свої території.
Над подкастом також працювали:
Обкладинка — Анастасія Рибакова
Звук — Ігор Онисенко
Фото — Влад Бундаш
Текст — Ілона Буц-Мироненко
Редакторка тексту — Мирослава Станкевич
Продюсерка проєкту — Ана Море
Здійснено в рамках проєкту за підтримки Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Public Affairs Section of the U.S. Embassy to Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government
Аграрії, які працюють у прикордонній смузі Сумщини, опинилися у вкрай важкій економічній ситуації. Їм забороняють засіювати поля у 5-кілометровій зоні, при цьому не звільняючи від податків, але й не надаючи кредитів.
Про це в етері Громадського радіо розповіла журналістка та співзасновниця «Кордон.медіа» Альона Яцина.
Днями Сумська обласна військова адміністрація запровадила додаткові тимчасові обмеження у прикордонній 5-кілометровій зоні біля кордону з Російською Федерацією. Зокрема, ж діє заборона на посів високорослих сільськогосподарських культур, догляд за ними та збирання врожаю таких культур на відстані 500 метрів навколо фортифікаційних споруд на території Сумської області.
Місцевим аграріям ця норма не до вподоби, зазначає співрозмовниця Громадського радіо.
«Наскільки мені відомо, у деяких громадах аграріям взагалі забороняють працювати у цій п’ятикілометровій зоні, не дозволяючи будь-що засаджувати… Йдеться про аграріїв, про поля, які вони засівають. Якщо уздовж кордону було поле, скажімо, кукурудзи або соняшнику, то зараз це сіяти не можна… Аграріям кажуть, що нічого засаджувати, засіювати ви цього року не будете», — пояснила Альона Яцина.
За її словами, аграрії виступають проти таких заходів. Їхня позиція має цілком зрозуміле фінансове обґрунтування.
«Є багато невеличких фермерських господарств, у яких багато землі саме у п’ятикілометровій зоні. Через відповідні особливості аграріям прикордоння держава взагалі нічим не допомагає, не надає навіть кредитів через високі ризики, тобто вони сам на сам залишаються із цим; мало хто хоче приїжджати забирати врожай у цих аграріїв.
Водночас вони не звільнені від жодних податків або виплат пайових людям. Отже, якщо аграрій не буде саджати та обробляти землю, всі інші платежі, які він має робити, у нього все одно залишаються. Враховуючи, що кредитів вони не отримують, то звідки їм брати на все це гроші, вони просто не знають», — пояснила медійниця.
Як довго «протягнуть» аграрії Сумщини із такими обмеженнями, незрозуміло, зазначила Яцина.
«Люди у розпачі, якщо чесно. Аграрії це ті люди, які були (до повномасштабного вторгнення) основою економіки нашої області, тому це дуже велика проблема», — додала вона.
